Вас вітає кафедра Металознавства та термічної обробки Інженерно-фізичного факультету НТУУ "КПІ ім. Ігоря Сікорського"!
ІСТОРІЯ PDF Друк

 КАФЕДРА

МЕТАЛОЗНАВСТВА ТА ТЕРМІЧНОЇ ОБРОБКИ

 

         Виникнення в КПІ металознавства як дисципліни, на початку ії розвитку, як металографії, відноситься до 1910 р., коли у складі механічного факультету, за ініціативою професора М.Д.ВОРОПАЄВА, було організовано кафедру загальної технології металів. На той час кафедра забезпечувала викладання спочатку факультативних, а згодом обов’язкових курсів “Ливарна справа та металографія”. У 1911-1912 роках на кафедрі було створено металографічну лабораторію з досконалим для тих часів металографічним обладнанням, зокрема, було закуплено великий металографічний мікроскоп системи Пелена із фотокамерою, що дозволяла суттєво підвищити збільшення при вивченні мікроструктури металів.

         Професор М.Д. ВОРОПАЄВ завідував кафедрою до 1918 р., згодом, з 1922 р., завідувачем кафедри був професор Є.П. БАБИЧ, а в період з 1922 до 1925 р. - професор К.С. КАЛИНЕНКО.

         У 1925 році кафедру загальної технології металів було поділено на дві: кафедру ливарної справи із завідувачем проф. К.С. КАЛИНЕНКОМ, та кафедру металографії та термічної обробки, із завідувачем проф.                  Є.П. БАБИЧЕМ.

         Після від’їзду проф. К.С.КАЛИНЕНКА в 1930 р. до Москви, кафедри знову були об’єднані в одну під керівництвом Є.П.БАБИЧА, але у 1934 р. кафедру знову було поділено на дві: ливарного виробництва, очолювану проф. Є.П.БАБИЧЕМ і металознавства, очолювану доцентом Н.В.ПІНЕСОМ. Остання, як самостійна одиниця, існувала в КПІ до часу його евакуації в

1941р.

        Саме в цей період кафедру металознавства було обладнано сучасними металографічними мікроскопами, поряд із викладанням металознавства; почалося викладання окремої дисципліни “Термічна обробка металів”. Принагідно зазначимо, що в період з 1919 р. по 1934 р. в КПІ було випущено 11 інженерів-термістів та 24 інженери-ливарники.

         Для відновлення зруйнованого війною народного господарства гостро стала проблема підготовки інженерних кадрів спеціальностей різного профілю і, зокрема, такого важливого, як металургійний.

             Саме в цей період кафедру металознавства було обладнано сучасними металографічними мікроскопами, поряд із викладанням металознавства; почалося викладання окремої дисципліни “Термічна обробка металів”. Принагідно зазначимо, що в період з 1919 р. по 1934 р. в КПІ було випущено 11 інженерів-термістів та 24 інженери-ливарники.

svechnikov

Зав.кафедри

Металознавства

(1945–1957)

Академік

В.М. Свечніков

         Для відновлення зруйнованого війною народного господарства гостро стала проблема підготовки інженерних кадрів спеціальностей різного профілю і, зокрема, такого важливого, як металургійний.

         Металознавчий напрям підготовки в КПІ у складі створеного в 1944 р. металургійного факультету очолив академік В.М.СВЄЧНИКОВ (1891-1981), як завідувач кафедри металознавства та термічної обробки в період з 1945 по 1959 р. .Під його керівництвом було розвинуто дослідження в галузі фізико-хімічного аналізу тугоплавких та рідких металів, вихована плеяда таких визначних вчених як академіки АН УРСР   В.Н.ГРІДНЄВ, К.Ф.СТАРОДУБОВ, Б.А.МОВЧАН.       

         У 1948 р. кафедру металознавства та термічної обробки було реорганізовано; з утворенням кафедри металознавства, під керівництвом В.М.СВЄЧНИКОВА, та нової кафедри – термічної обробки металів, яку очолив професор В.Н.ГРІДНЄВ.

gridnev

Зав.кафедри

Термічної обробки

та фізики металів

(1948–1957)

Академік

В.Н.Гріднєв

Колектив кафедри металознавства під керівництвом В. Н. Свєчникова розробляє питання, пов'язані із холодноломкістю сталі. Об'єктом дослідження служила средньовуглецева сталь із підвищеним вмістом фосфору й азоту. Такий вибір матеріалу для дослідження був підказаний тим, що фосфор є домішка сталі, який найбільш активно сприяє її холодноломкості, а азот сприяє деформаційному старінню. Комбінація домішок фосфору й азоту, крім того, характерна для сталей конверторного виробництва повітряної продувки.

Одночасно, але за завданням республіканських органів влади, був виконаний ряд робіт, зв‘язаних з освоєнням Керченського залізорудного   родовища.

Роботи, що також проводилися у відділі металознавства Інституту металофізики АН УРСР, були спочатку зосереджені на вивченні фазових рівноваг у потрійних металевих системах на основі сплавів залізо-хром, і спрямовані на пошук нових жароміцних матеріалів. Вивчення фазових рівноваг у системах супроводжувалося дослідженням деяких властивостей - окалиностійкості, високотемпературної твердості та ін. Ряд робіт з дослідження фазових рівноваг і структури сплавів заліза з миш'яком і вуглецем, був виконаний з ініціативи заводу «Азов-сталь» у зв'язку із проблемами переробки керченських руд, що містять миш’як, і шкідливого впливу миш'яку на властивості сталей.

 Крім того, під керівництвом Василя Миколайовича Свєчникова, почав розвиватися новий напрямок — фізико-хімічний аналіз систем тугоплавких і рідких металів. Паралельно створювалася експериментальна база, що представляє собою комплекс унікальних приладів, у число яких увійшли установка для диференціального термічного аналізу за температури до 2000°С (Ю. А. Кочержинський, Г. Ф. Кобзенко), установка для диференціального термічного аналізу до температури 2500°С (Ю. А. Кочержинський, Е. А. Шишкін), дилатометр з  максимальною робочою температурою до 1500°С, установка для гартування лабораторних злитків в інертному середовищі з температурною до 1750°С  (А. К. Шурин),

розбірна гострофокусна трубка зі змінними  матеріалами анода, високотемпературна камера - приставка до дифрактометра ДРОН-1 (Ю. А. Кочержинський,  В. В. Петьков) і інше устаткування. Були проведені дослідження структури жаростійких високотемпературних сплавів на основі хрому й фазових рівноваг в 40 подвійних і потрійних системах із хромом, у числі яких хром-ніобій-молібден, хром-ніобій-ванадій, хром-ніобій-нікель, хром-молібден-кремній (Г. Ф. Кобзенко, Ю. А. Кочержинський, В. М. Пан, А. К. Шурин). Виконано диференціальний термічний аналіз чистого хрому до температури плавлення й установлено, що в хромі при високих температурах поліморфізм відсутній. Результати робіт знайшли широке застосування в практичній металургії. Для завдань розробки високотемпературних, у першу чергу жароміцних, сплавів вивчені фазові рівноваги в системах на  основі таких тугоплавких металів, як ніобій і молібден. У результаті цих досліджень побудовано більше 40 діаграм станів.

        Для розробки нових високотемпературних жаростійких захисних покриттів на основі силіцидів тугоплавких металів побудовані подвійні й потрійні діаграми фазових рівноваг тугоплавких металів IV-A, V-A й VI-A груп із кремнієм у повному концентраційному інтервалі та в інтервалі температур від кімнатної до 2550°С (Ю. А. Кочержинський, Л. М. Юпко).

       Виконано цикл робіт з дослідження фазових рівноваг у сплавах гафнію, побудовано 34 подвійних і потрійних діаграм стану, установлені закономірності фазових рівноваг у них і визначені перспективи застосування гафнію у високотемпературних сплавах (А. К. Шурин, Г. П. Дмитрієва).

Розроблено основи створення ливарних евтектичних дисперсійно й композиційно зміцнених сплавів, проведені дослідження фазових  рівноваг    структури    й   фізико-механічних властивостей сплавів перехідних металів з тугоплавкими карбідами, нітридами, боридами й окислами (А. К- Шурин, О. М. Барабані, В. Е. Панарин, Г. П. Дмитрієва). Вивчено понад 80 квазібінарних, потрійних і більш складних систем сплавів з фазами впровадження, установлені закономірності їхньої будови й властивостей, розроблено ряд сплавів з високими характеристиками жароміцності й зносостійкості.

kocherginskiy

Професор

Ю.А.Кочержинський

З метою пошуку областей застосування рідкоземельних металів з 1968 р. розвивається напрямок дослідження фазових рівноваг сплавів із РЗМ. За цей період було досліджено більше 30 систем сплавів (Г. Ф. Кобзенко, В. Г. Іванченко). Проведено теоретичний розрахунок ряду діаграм стану. Встановлено закономірності фізико-хімічної взаємодії РЗМ із хромом і РЗМ церієвої підгрупи із РЗМ ітрієвої підгрупи. Визначено характер впливу РЗМ на фізичні властивості хрому, і їхня зміна в ряді La-Lu.

У керованому В. Н. Свєчниковим відділі металознавства одержав розвиток новий підхід до рішення завдань розробки надпровідних матеріалів на основі інтерметалідних з'єднань зі структурою типу А15. Цей напрямок базувався на вивченні фазових рівноваг у подвійних і потрійних системах сплавів ванадію й ніобію. Побудовані діаграми станів (25 діаграм) використовувалися для вирішення технологічних питань одержання надпровідних матеріалів (В. М. Пан).

Завдяки розробці й створенню комплексу апаратури й методів дослідження фазових рівноваг у сплавах тугоплавких і рідких металів, проведені під керівництвом В. Н. Свєчникова дослідження фазових рівноваг відрізнялися високою точністю і достовірністю, й одержали широке визнання провідних учених країни. Велике число діаграм станів сплавів тугоплавких систем побудовано по прямих замовленнях підприємств і галузевих науково-дослідних установ. Подвійні й потрійні діаграми станів, побудовані під керівництвом В. Н. Свєчникова, поміщені в ряді довідників і монографій.

За результатами досліджень у відділі побудовано більше 120 подвійних і більше 80 потрійних діаграм фазових рівноваг систем тугоплавких і рідких металів. Василем Миколайовичем особисто й у співавторстві опубліковано більше 200 друкованих праць.

Не можна не зупинитися на деяких рисах характеру Василя Миколайовича як викладача й вихователя молодих кадрів. Василь Миколайович мав неабиякі природні дані лектора. Майстерно й у дохідливій формі він викладав як загальні, так і спеціальні розділи курсу. Лекції Василя Миколайовича завжди привертали увагу студентів. Лекторські здібності Василя Миколайовича особливо яскраво розкрилися в період його діяльності завідувачем кафедрою металографії Дніпропетровського металургійного інституту, а потім завідувачем кафедрою металознавства Київського політехнічного інституту.

Велику увагу Василь Миколайович приділяв роботі з аспірантами й молодими науковцями. Направляючи їхню наукову діяльність, він ніколи не перешкоджав розвитку власної ініціативи, усіляко заохочуючи розвиток пошукових робіт.

Доступність і простота поводження зі своїми співробітниками й колегами, його доброзичливість і готовність допомогти своєю порадою, сприяли його авторитету наукового й адміністративного керівника. Василь Миколайович був одним з творців школи українських металознавців. Він підготував 30 докторів і кандидатів наук. У числі його учнів такі відомі вчені як академік АН УРСР В. Н. Гриднєв, академік АН УРСР К. Ф. Стародубов, академік АН УРСР' Б. А. Мовчан, член-кореспондент АН УРСР К. П. Бунін, доктор технічних наук Н. С. Алфьорова, доктор технічних наук Ю. А. Кочержинський, доктор фізико-математичних наук В. М. Пан і ін.

За трудові успіхи в науковій діяльності Василь Миколайович нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями. Йому присвоєно звання заслуженого діяча науки й техніки УРСР.

В 1980 р. за розробку, створення й впровадження комплексу нових методів і приладів для фізико-хімічного аналізу матеріалів В. Н. Свєчникову присуджена Державна премія Української РСР у галузі науки й техніки.

         Із самого початку  повоєних років життя та діяльність академіка Віталія Нікифоровича ГРІДНЄВА, визначного вченого та педагога, талантовитого організатора науки і вищої освіти були тісно пов”язані із Київським політехнічним інститутом. До цього часу в доробку В.Н.ГРІДНЄВА вже був накопичений величезний досвід наукової та викладацької роботи. Адже іще в середині 30-х років розпочалася його плідна праця у Дніпропетровському металургійному і фізико-технічному інститутах разом із академіками В.М. СВЄЧНИКОВИМ та Г.В. КУРДЮМОВИМ  визнаними у світі фахівцями-металознавцями.

         У тяжкі роки Великої Вітчизняної розпочався період його відповідальної роботи на Магнітогорському комбінаті, де В.Н.ГРІДНЄВ брав безпосередню участь в освоєнні виробництва легованих сталей для оборонної промисловості, розробці технологічних режимів їх термічної обробки, контролю якості готової продукції. Нові види озброєнь вимагали створення нових матеріалів із особливими властивостями, та коротких термінів освоєння їх виробництва. І тут, у повній мірі, проявився талант В.Н.ГРІДНЄВА як непересічного науковця, організатора, допитливого дослідника фазових та структурних перетворень у вуглецевих та легованих сталях.

         У Києві, куди в лютому 1945 р. за клопотанням Академії наук УРСР В.Н. ГРІДНЄВА  направили у розпорядження Академії наук і зарахували старшим науковим співробітником до інституту чорної металургії, а в березні 1945 р. – доцентом Київського політехнічного, наукові та організаційні здібності вченого розкрилися у повній мірі.

         Діяльність В.Н.ГРІДНЄВА в цей період була винятково активною,а ії наслідки досить яскравими. Його викладацька майстерність та методична довершеність ведення навчального процесу, організаційні якості здобули високого визнання, і у серпні 1947 р. наказом міністра вищой освіти В.Н.ГРІДНЄВА було призначено на посаду заступника директора Київського політехнічного інституту, а у 1952 р. – директором КПІ; на цій посаді він перебував на протязі трьох років.

Обравши полем наукової діяльності дослідження особливостей фазових неструктурних перетворень при швидких і надшвидких нагрівах, В.Н. ГРИДНЄВ зіткнувся з великими труднощами методичного характеру, які можна було вирішити тільки шляхом створення власної експериментальної бази. Під його керівництвом у «Київському політехнічному інституті» була почата розробка оригінальної апаратури для вивчення швидкоплинних процесів методом комплексної реєстрації фізичних характеристик при високих швидкостях нагрівання й охолодження. У цей період вдалося здійснити запис зміни деяких фізичних властивостей металів у ході нагрівання з великою швидкістю.  Унікальна експериментальна база дозволила на новій методичній основі підійти до досліджень оборотності мартенситних перетворень у сталях. Неодноразово, у міру вдосконалювання методики, ставилося завдання збільшенням швидкості нагрівання придушити процеси відпуску мартенситу, й з'ясувати можливість зворотних мартенситних перетворень у сталі в умовах надшвидких нагрівів, однак навіть у цьому випадку перший і третій ефекти відпуску мартенситу мали місце.

Слід відмітити, що зазначені роботи стимулювали багаторічні дослідження В.Н. ГРИДНЄВА і його співробітників по з'ясуванню фізичної природи процесів, що протікають при швидкому нагріванні загартованих сталей, і вивченню особливого структурного стану, що формується при такій обробці, яка одержала назву «електровідпуск». Завдяки застосуванню швидкодіючих магнітометрів було встановлено, що температурні інтервали відпуску в міру підвищення швидкості нагрівання безупинно зростають. Причому інтервал розпаду залишкового аустеніту збільшується ефективніше, і в результаті цей процес може бути частково, або повністю (у легованих сталях), придушений. Були отримані дані на користь того, що кінетика першого й третього ефектів відпуску обумовлена в першу чергу процесами дифузійного перерозподілу атомів вуглецю.

Схема процесу розпаду мартенситу при електровідпуску вуглецевих сталей була представлена в роботах В.Н. ГРИДНЄВА як утворення низькотемпературного цементиту з ромбічними ґратами, або E-карбіду із ГЩУ ґратками, відповідно у двійникових і недвійникових кристалах мартенситу, й перетворення цих карбідів у дефектний цементит з наступним його переходом у звичайний       цементит, що має орторомбічну ґратку. Указувалося, що схеми фазових перетворень при швидкісному нагріванні легованого й вуглецевого мартенситів відрізняються лише тим , що в першому випадку температурний інтервал третього ефекту відпуску розширюється через насичення раніше нелегованого карбіду, що утворився легуючими елементами. Причому, залежно від ступеня легування й швидкості нагрівання, цей процес може не завершитися аж до субкритичних температур. Придушення коагуляції цементиту,  і висока щільність дефектів у фериті обумовлюють зміцнений стан сталі після електровідпуску. Це дозволило рекомендувати такий  вид термічної   обробки як ефективний спосіб термічного зміцнення.  Надалі розвинені В.Н. ГРИДНЄВИМ із співробітниками знання про природу зміцненого стану електровідпущеної сталі, засновані на дослідженнях тонкої структури фериту й морфології цементиту, були доповнені   даними про концентраційний стан ферритної матриці. Фазові перетворення при відпуску, контрольовані дифузією вуглецю у фериті, більшою мірою визначаються дією температури, що підвищується, ніж процесами рекристалізації фериту й коагуляції цементиту. При збільшенні швидкості нагрівання в деякій оптимальній області температур реалізується такий структурний стан, при якому         відбувається очищення від вуглецю  фериту,  а коагуляція карбідної фази ще не наступає.

 Пластинчаста форма карбідних виділень в электровідпущеному мартенситі послужила підставою для застосування короткочасного відпуску мартенситу, як термічна обробка перед деформацією, зокрема волочінням, сталевого дроту. Засновані на цій ідеї технологічні процеси знайшли широке застосування на практиці.

Питання про оборотність мартенситних перетворень у сталях виявилось ключовим і під час обговорення закономірностей формування зернистої структури аустеніту. Для практики термічної обробки, метою якої є доповнення сплавів відповідним комплексом фізико-механічних властивостей, важливо, як правило, одержання дрібного зерна аустеніту. Властивість зворотних мартенситних перетворень відновлювати величину, форму й орієнтування кристалів аустеніту звичайно перешкоджає такому прагненню, і з цих позицій є негативним.

Роботи, виконані під керівництвом В. Н. ГРИДНЄВА, показали, що формування зерна аустеніту в умовах швидкого нагрівання перегрітих загартованих сталей тісно пов'язане з механізмом фазового                                α – перетворення. При зіставленні кінетичних і структурних досліджень ряду вуглецевих сталей було встановлено, що структурна спадковість при швидкому нагріванні не є винятковою властивістю перетворень мартенситного типу. Результати цих робіт дозволили пояснити суперечливість численних досліджень структурної спадковості в умовах швидкого нагрівання. Було висловлене припущення, що встановлені кінетичні й кристалоструктурні особливості  α – переходу в доступній для досліджень області швидкостей нагрівання загартованих вуглецевих сталей пов'язані з локальними бездифузійними переходами в ГЦК фазу в місцях неоднорідностей  - фази по вуглецю, причиною існування яких в умовах швидкого нагрівання є дефекти кристалічної будови.

Заслуги В. Н. ГРИДНЄВА в розвитку фізичного металознавства й установленні плідних контактів із промисловістю, були високо оцінені науковою громадськістю. В 1957 р. він був обраний членом-кореспондентом, а в 1968 - академіком АН УРСР. За створення й впровадження нових технологічних процесів термообробки конструкційних матеріалів, що дозволили значно підвищити експлуатаційні властивості виробів для нової техніки, й вплинути на загальний рівень технологічної культури в ряді галузей народного господарства, в 1974 й 1981 роках колективам співробітників, очолюваних В. Н. ГРИДНЄВИМ, присуджувалися Державні премії УРСР.

За створення наукових основ, розробку й промислове впровадження технологічних процесів швидкісного термозміцнення сталей і сплавів, у 1986р.  В.Н. ГРИДНЄВ визнаний гідним звання лауреата Державної премії СРСР. Віталій Никифорович нагороджений орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани» і медалями. В 1982 р. ученому присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки Української РСР. Ім'я В.Н. ГРИДНЄВА внесено в книгу Пошани ВДНГ УРСР.

Характерним у науковій праці В.Н. ГРИДНЄВА є вміння підібрати, організувати й направити керований ним колектив наукових співробітників. Під його керівництвом підготовлено 28 кандидатів наук, дев'ять його учнів стали докторами наук і розвивають тепер нові напрямки наукового пошуку. Школу В.Н. ГРИДНЄВА пройшли віце-президент АН УРСР акад. В. І. Трефілов, чл.-кор. НАНУ В. Т. Черепин, завідувачі відділами Інституту металофізики АН УРСР професори, член - кореспонденти Ю. Я. Мєшков,     С. П. Ошкадеров, перший завідувач кафедрою металофізики Київського політехнічного інституту проф. А. В. Белоцкий.

Віталій Никифорович веде велику науково-організаційну роботу. В 1957-1961 й 1970-1982 р. він був академіком-секретарем Відділення фізики й астрономії АН УРСР. Значну увагу вчений приділяє координації досліджень в області фізики твердого тіла в наукових установах республіки, будучи головою секції «Фізика міцності й пластичності» Наукової ради АН УРСР «Фізика твердого тіла».

Велика роль В. Н. ГРИДНЄВА в редакційно-видавничій діяльності. Він очолює редколегію журналу «Металлофизика» з моменту його організації, є членом редколегії журналу «Вісник АН УРСР», багато разів був відповідальним редактором монографій, збірників матеріалів конференцій.

Різнобічною була й суспільна діяльність В.Н. ГРИДНЄВА. Він неодноразово обирався депутатом Київської міської Ради депутатів трудящих, членом Київського обкому КПУ, членом Київського обласного комітету народного контролю. Будучи активним пропагандистом досягнень науково-технічного прогресу,   В.Н.Гріднєв систематично виступав перед науково-інженерною громадськістю.

В 1960 р., за активну діяльність по зміцненню миру між народами, Віталій Никифорович був нагороджений Почесною грамотою Радянського комітету захисту миру. Це було визнанням його заслуг в області пропаганди й розвитку міжнародного наукового співробітництва, як ефективного способу зміцнення взаєморозуміння. Невтомне прагнення бути на передовому рубежі наукового пошуку, служити своїми знаннями й досвідом суспільству й науці - характерна риса творчого і життєвого шляху В.Н. ГРИДНЄВА.

         В 1948 р. в КПІ було започатковано прийом студентів за спеціальністю “Фізика металів” у складі першого, по відношенню до нинішнього, інженерно-фізичного факультету, організованого в КПІ в цьому ж 1948 р., і розформованого у 1952 р.

         Побіжно зазначимо, що на цьому факультеті було організовано, також підготовку інженерів-педагогів, фахівців з технічної електроніки, та фізики діелектриків.

         У цей період (1948-1952 р.р.) почався випуск інженерів-термістів (групи МТ-1, МТ-2, МТ-3, МТ-4, МТ-5, МТ-6); тоді в кожній групі була невелика кількість студентів – 2-3 чол., але кафедра термічної обробки металів була навантажена підготовкою студентів інших факультетів.

         Дані обставини, головним чином, стали передумовою для створення на базі кафедри термічної обробки в 1952 р. нової окремої кафедри - “Термічної обробки і фізики металів”, у складі металургійного факультету. Очолив цю кафедру, на той час вже директор КПІ, професор В.Н. ГРІДНЄВ.

         Починаючи з 1948 р., перші три роки навчання студентів спеціальності фізика металів відповідали загально-технічній підготовці, і лише з 1952 року профілювання фахівців з фізики металів було організовано на кафедрі термічної обробки і фізики металів.

bilockiy

Професор

Білоцький О.В

         До викладацького складу кафедри входили: запрошений В.Н. ГРІДНЄВИМ із Уральського політехнічного інституту доцент В.Г. ПЕРМЯКОВ, доцент  Г.К. ЛЬВОВ, асистент  П.О. ОДНЕРАЛОВ. З 1952 р. кафедра почала поповнювати свій склад власними випускниками. В цьому році асистентом кафедри став О.В.БІЛОЦЬКИЙ,  який щойно закінчив групу МТ-4. Окрім того, як штатні сумісники на кафедру були запрошені двоє професорів, докторів з інституту металофізики: І.Г. ДЕГТЯР та Л.І. ЛИСАК.

         Таким чином, на кафедрі створився висококваліфікований колектив для того, щоб забезпечити випуск інженерів-металофізиків.

В 1954 р. до складу цього колективу ввійшов асистентом В.С.ЧЕРНЕНКО (випускник групи МФ-1), а наступного 1955 р. – випускник групи МФ-2  -  М.В. БІЛОУС. У різні періоди студентам-металофізикам майстерно читали лекції  відомі вчені:  академіки АН України А.А. Смірнов, Г.С. Писаренко, Ю.Л. Далецький, члени-кореспонденти АН України  М.О. Кільчевський, А.Г. Лєснік, професори О.С. Смогоржевський, В.А Зморович, Л.І. Лисак, І.Я. Дехтяр.  

 

permyakov

Професор, зав.кафедри

В.Г. Пермяков

         Поряд із організацією власне підготовки та випуску абсолютно нової спеціальності “Фізика металів”, якої в України до того взагалі не існувало, і продовженням випуску інженерів-термістів, кафедра відразу взяла на себе ще одне завдання  - з 1954 р. почався факультативний випуск інженерів за спеціальністю “Порошкова металургія”. Для цього зі складу академічних груп термістів, за бажанням студентів, сформувалися невеликі (по 6 чол.) групи ПМ-1 та ПМ-2. Для забезпечення високоякісної підготовки інженерів з порошкової металургії, для роботи на кафедрі за сумісництвом, було запрошено І.М. ФЕДОРЧЕНКА, який незадовго до цього переїхав до Києва з Москви.

         Таким чином, кафедра стала досить повно укомплектованою висококваліфікованими науково-педагогічними кадрами і їх молодими помічниками, тому надалі обов’язки кафедри іще розширилися. Якщо до 1952-1953 років кафедра випускала одну групу термістів, то з наступного року почався, паралельно, випуск двох груп, після групи МТ-7 відразу були групи МТ-8 та МТ-9, потім групи МТ-10, МТ-11 і водночас, із числа цих студентів набирали бажаючих продовжувати навчатися за спеціальністю порошкова металургія. Перший випуск спеціалістів з порошкової металургії відбувся в 1954 р.

chernenko

Доцент

Черненко В.С.

    Кафедра розташовувалася в головному корпусі КПІ (нині 1-й корпус). Займала достатню площу і завдяки великим здібностям до конструкторської роботи, перш за все доцентів В.Г. ПЕРМЯКОВА та В.І. ЧЕРЕПІНА, ентузіазму навчально-допоміжного складу кафедри, в першу чергу Б.Б. УМОВА, О.Є. СКЛЯРОВА, В.В. ЯРЕМЧУКА, І.М. МУХИ, М. БУДНЯКА,  Б.Д. САВКА, до яких трохи пізніше приєднався В.К. ЩЕРБІК, була фактично з нічого створена лабораторія фізичних методів дослідження, обладнана, як на той час, прекрасною навчально-дослідницькою апаратурою, особливо для магнітних та дилатометричних методів досліджень. Власне тоді із заводського обладнання був лише один дилатометр Шевенара, та декілька твердомірів, все інше було розраховано, сконструйовано і зроблено розумом і руками співробітників кафедри, і це була ії сильна сторона. Пізніше О.Є. Скляров та В.В. Яремчук стали провідними інженерами, а І.М. Муха – доктором наук.

    

         До монтажних робіт та налагодження приладів лабораторного обладнання, широко залучались студенти старших курсів та аспіранти. Так, при виконанні дипломних робіт та кандидатських дисертацій, .О.Кочержинським на кафедрі уперше було створено дротяний дилатометр для дослідження фазових перетворень при швидкісному нагріванні та охолодженні сталі, а В.І. Трефіловим, та потім В.Т. Черепіним, було удосконалено цей прилад. О.В. Білоцьким разом з О.Є. Скляровим спроектовано й виготовлено розбірну іонну рентгенівську трубку з обертовим анодом та системою зміни матеріалу дзеркала анода без порушення вакууму в трубці, розроблено серію рентгенівських камер, що забезпечувало можливість реалізації рентгенівської високотемпературної кінематографічної зйомки перебігу фазових перетворень при термічній та хіміко-термічній обробці сплавів.

        У створеній на кафедрі В.Н. Гріднєвим сприятливій творчій атмосфе-рі захистили кандидатські дисертації: Ю.О. Кочержинський, В.І. Трефілов, В.Т. Черепін, О.В. Білоцький, М.В. Білоус, В.Г. Нечипоренко, О.І. Єфімов.

         З роками відбулися певні кадрові зміни. У 1957 р. В.Н. ГРІДНЄВА було обрано членом-кореспондентом АН УРСР, і він перейшов на постійну роботу до інституту металофізики, де наступні тридцять років був незмінним директором цього наукового закладу, одночасно не поривав зв’язків із кафедрою, де деякий час працював за сумісництвом.

Керівництво кафедрою В.Н. ГРІДНЄВ передав доценту В.Г. Пермякову, який у 1959 році захистив докторську дисертацію, і керував кафедрою до 1973 року.

В 1960 році, після переходу до Інституту металофізики В.М.СВЄЧНІКОВА і В.Н. ГРІДНЄВА, кафедри, які вони очолювали, було  об’єднано у кафедру «металознавства, термічної обробки і фізики металів». Її очолив професор В.Г. Пермяков. Наукова робота кафедри розширилась. При збереженні попередньої спрямованості наукових робіт (дослідження холодноламкості сталі і фазових перетворень при нагріванні та охолодженні),  почали розвиватися й нові напрями: азотування, нітроцементація, борування сталей, а також дослідження умов формування структури та властивостей тонких металевих плівок.

У цей період існування кафедри, для студентів спеціальності “Термічна обробка ” була добре організовна виробнича практика, яка, власне, включала в себе 4-и практики.  Після закінчення другого курсу практика була ознайомчою, але проводилась на кращих металургійних заводах України: “Азовсталі”, “Запоріжсталі”, “Криворіжсталі”. Після третього курсу відбувалася перша технологічна практика, яку, зазвичай, організовували на машинобудівних заводах, де, окрім термічних цехів та відділень, була досить детально представлена мала металургія (у вигляді ливарних цехів і відповідного їх супроводу). А після 4-го курсу проводилась друга технологічна практика, як правило, на кращих машинобудівних заводах всіх країн СРСР. І, насамкінець, переддипломна практика, в організації і проведенні якої, з року в рік, зростала база провідних інститутів Академії наук.

У студентів спеціальності “Фізика металів” ознайомчої практики спочатку не було, і тому, коли студенти групи МФ-1 після закінчення 3-го курсу опинилися на першій технологічній практиці на заводі “Запоріжсталь”, її становище там виявилось досить скрутним. Справа в тім, що коли в 1948 р. утворювали інженерно-фізичний факультет, його організатори мабуть і самі не досить чітко уявляли собі напрямки майбутньої підготовки. В невдовзі був розроблений удосконалений навчальний план підготовки фахівців зі спеціальності «фізика металів», за яким визначено оптимальний склад навчальних дисциплін, та логічна послідовність їх викладання. На високому рівні була організована і виробнича практика студентів вказаної спеціальності, як на передових підприємствах колишнього СРСР, так і в системі Академії наук СРСР (інститут металургії ім. О. Байкова, ЦНДІ чормет), та УРСР (інститут металофізики, порошкової металургії, зварювання ім. Є. Патона та інш.)

Студенти перших груп (МФ-1 та МФ-2) спеціальності “Фізика металів” відчули на собі зміну стратегії їхньої підготовки. Так, наприклад, вони лише на 5-му курсі вивчали дисципліни загального металургійного профілю: “Металургія чавуну” і “Металургію сталі”. Останню до речі, викладав і нині працюючий на факультеті, член-кореспондент НАН України Г.Г.Єфіменко, який на той час ще не був міністром вищої та середньої освіти, і який був спеціально запрошений із Дніпропетровська до КПІ для того, щоб навчати студентів металургійного профілю.

Від самого початку існування кафедри термічної обробки і фізики металів, і в наступні роки, було взято чіткий курс на розгортання науково-дослідницької роботи не лише викладачів, але і обов’язково студентів.

Науково-дослідною роботою вже тоді було охоплено 100% студентів спеціальності “Фізика металів” і багато студентів спеціальності “Термічна обробка”, які мали таке бажання.

Наукові роботи кафедри “Термічної обробки і Фізики металів” проходили в трьох напрямках:

- основний напрямок, який тоді очолювався В.Н.Грідневим, полягав у дослідженні швидкісної термічної обробки різних сталей за допомогою контактного електоронагрівання, в даному напрямку над цією проблемою працювали аспіранти В.І.ТРЄФІЛОВ (випускник групи МТ-4 1952 р.), який вступив до аспірантури на кафедрі в 1953 р., а через рік після нього - В.Т.Черепін (випускник 1953 р., грФ-1);

- другим напрямком наукової діяльності кафедри було фактично відгалуження від основного - швидкісна рекристалізація, а точніше, взагалі, рекристалізація низьковуглецевих сталей, чим займався доцент Г.К.Львов, що мало бути темою його майбутньої докторської дисертації; з ціллю розробки ефективних технологічних режимів швидкісної рекристалізації низьковуглецевих сталей під керівництвом Г.К. Львова та при активній участі В.К. Щербика, і дипломника на той час (1958р., гр. МФ-6)     О.В. Більченка,  була сконструйована установка для швидкого нагрівання та наступного швидкого охолодження, яка в подальшому використовувалась студентами для проведення науково-дослідних робіт, та виконання дипломних робіт по даній тематиці;

tinyaev

Доцент

Тиняєв В.Г

– нарешті, В.Г.ПЕРМЯКОВ займався питаннями процесів відпуску сталей азотуванням, і першим його дипломником тут був випускник 1953 р. гр. МФ-1 В.С. ЧЕРНЕНКО. Для вивчення процесів азотування під керівництвом В.Г. Пермякова асистентом В.Г. Тиняєвим (1957р., гр. МТ-12), аспірантами А.І. Козмируком і О.В. Більченком (1958р., гр. МФ-6) були виготовлені лабораторні установки для азотування (і нітроцементування) з використанням пічного та контактного електронагрівання і можливістю (при необхідності) наступного гартування. Вказане обладнання довгий час залишалось корисним для студентів, аспірантів та співробітників кафедри при проведенні науково-дослідних робіт з даної тематики.

bilchenko

Доцент

Більченко О.В.

        За часів завідування кафедрою В.І. ПЕРМЯКОВИМ, тематика ії наукової роботи істотно розширилася. Поряд із згаданими вище напрямками наукових досліджень (питань холодноламкості та фазових перетворень в сталі) почали розгортатися і нові напрямки: зокрема вивчення умов отримання структури та властивостей тонких плівок. Останній напрямок, який розвивався на засадах госпдоговірних робіт, став основою для розробки елементів мікроелектроніки з необхідними фізичними властивостями, та створення в КПІ лабораторії тонкоплівкових елементів мікроелектроніки.

         Логічним завершенням робіт по цих напрямках стали захисти докторських дисертацій  -  М.В.БІЛОУСОМ по перетворенням в сталях при відпуску, О.В.БІЛОЦЬКИМ з оригінальної методики високотемпературної рентгенографії при азотуванні, С.І.СИДОРЕНКОМ та, згодом, Ю.М.МАКОГОНОМ  - з фізики тонкоплівкових елементів мікроелектроніки, Г.К.ЛЬВОВИМ по швидкісному рекристалізаційному відпалу сталевого листа.

         Таким чином, В.Н.ГРІДНЄВИМ, а надалі В.Г. ПЕРМЯКОВИМ, була створена на кафедрі атмосфера, в якій вдало поєднувались навчальний процес з науково - дослідною роботою. Це була школа, в якій росли і виховувались науково-педагогічні кадри високої кваліфікації.

Із самого початку існування кафедра мала міцні і сталі зв’зки з колегами не лише з України, це, перш  за все, Дніпропетровська школа металознавців-термістів (часто на наукових семінарах кафедри виступав К.П.БУНІН і його співробітники), але й міцний зв’язок було встановлено з загальносоюзною школою фізики металів, яку очолював академік Г.В.КУРДЮМОВ- українець за походженням, родом з Дніпропетровська, він був запрошений і працював у Москві, в ЦНДІ чорних металів. Г.В.КУРДЮМОВ, чий внесок у світове металознавство незаперечний, пам’ятав своє українське походження, і тому студенти і викладачі кафедри , які обов’язково проходили практику в цьому інституті, завжди зустрічали найтепліший і найгостинніший прийом з боку Г.В.КУРДЮМОВА і його співробітників.

В 1963 р. від складу кафедри металознавства та термічної обробки і фізики металів відокремилася і була створена кафедра порошкової металургії на чолі з членом-кореспондентом АН УРСР  Г.В.САМСОНОВИМ (1918-1975 рік), а в 1975 р. – кафедра фізики металів, яку очолив професор О.В.БІЛОЦЬКИЙ.

trysh

Зав.кафедри,

професор

Труш І.Х

         З тієї пори, а саме з 1975 р., кафедра термічної обробки і фізики металів набула нової назви: «Кафедра металознавства, обладнання і технології термічної обробки металів», якою з 1974 року керував професор ТРУШ І.Х. (1919-1980). Професор Труш Іван Харитонович – один з видатних співробітників Київського політехнічного інституту. Він пройшов важкими шляхами Великої Вітчизняної війни - від самого її початку в червні 1941 року до її кінця в травні 1945 року. Починав війну рядовим солдатом і, воюючи на Південно-Західному, Північно-західному, 1-му і 2-му Білоруських фронтах, закінчив війну у званні капітана. Безпосередньо приймаючи участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників, виявляв особисту хоробрість та героїзм, неодноразово був поранений, за що був нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки, 9 медалями.

         Після демобілізації в 1946 році поступив до Київського політехнічного інституту, який закінчив в 1951 році, із яким надалі було пов’язано все його життя. Спочатку працював асистентом, з часом ­ доцентом. В 1959 році захистив кандидатську дисертацію. З 1963 р. по 1974 рік Іван Харитонович Труш – проректор КПІ з навчальної роботи, фактично – перший заступник ректора Плигунова А.С. В якості проректора він зробив вагомий внесок у вдосконалення навчальних планів та навчального процесу в цілому, що дозволило піднести рівень підготовки спеціалістів в КПІ на світовий рівень. І.Х. Труш був також одним з фундаторів розвитку матеріально-технічної бази КПІ.       

yakovchyk

Доцент

Яковчук Ю.Є.

         На кафедрі “Термічної обробки і фізики металів”, а згодом, кафедрі “Металознавства, устаткування і технології термічної обробки” на початку 60-х років сформувався її дієздатний колектив, до складу якого входили як досвідчені викладачі – науковці, так і нове її поповнення з числа випускників студентів та аспірантів. До перших належали: професор В.Г.ПЕРМЯКОВ, доценти Г.К.ЛЬВОВ, С.С.ГОЛУБЄВ, Ю.Є.ЯКОВЧУК,  І.Х.ТРУШ, М.В.БІЛОУС, О.В.БІЛОЦЬКИЙ, В.Т.ЧЕРЕПІН, В.С.ЧЕРНЕНКО, О.Ф.БОГДАНОВА, ст.викладач В.П.БІЛЯЄВА, асистент П.В.ДУХОТА. Молоде її поповнення – асистенти С.А.ДУНАЄВА (випускниця 1955 р., гр.МФ-3), Я.Н.ПРОЛЕЄВА (випускниця 1957 р., гр.МТ-12) та В.Г.ТИНЯЄВ (1957 р., гр.МТ-12), В.П.КОЧЕШКОВ (1962 р., гр.МТ-17), Ю.Н.МОСКАЛЕНКО (1963 р., ПМ-6), О.М.СЕВЕРЯНІНА (1962 р., гр.МФ-10).

Одним з визначних викладачів кафедри був Ювеналій Євгенович Яковчук. Він народився в 1925 році, але початок Великої Вітчизняної війни не дозволив йому завершити навчання в середній школі. Із перших місяців війни, 16-річним юнаком, він прийняв участь в підпільній боротьбі з німецькими загарбниками.

         Восени 1943 року, після звільнення рідної Кіровоградщини, Ювеналій Євгенович був призваний в лави Червоної Армії. Де і воював до березня 1945 року. За свій ратний труд і героїзм Ювеналій Євгенович був нагороджений бойовими медалями, в тому числі найвищою солдатською відзнакою-медаллю   «За отвагу».

        Після демобілізації Яковчук Ю.Є. нарешті отримав можливість закінчити середню школу і поступити до Київського політехнічного інституту. Після закінчення КПІ в 1951 році, він поступає в аспірантуру кафедри термічної обробки і фізики металів. Аспірант, кандидат технічних наук, асистент, старший викладач, доцент – таким був його творчий шлях в нашому університеті. Ювеналій Євгенович був знаним вченим і викладачем, як кажуть, «від бога». Його звернення до студентів: «Голуби Ви мої сизокрилі» з любов’ю згадують сотні його вдячних учнів. Конспекти його лекцій випускники зберігали в своїх домашніх бібліотеках як джерело знань і системної інформації з металознавства, термічної обробки, спеціальних сталей. Прочитуючи величезний обсяг різноманітної науково-технічної і художньої літератури, Ювеналій Євгенович мав енциклопедичний рівень знань і широкий світогляд. До кого звертались за допомогою аспіранти, молоді інженери та викладачі всіх кафедр факультету коли виникали проблеми з поясненням тих чи інших ефектів, зафіксованих в процесі наукових експериментів? До Ювеналія Євгеновича. Вагомим є внесок Яковчука Ю.Є. в будівництво корпусу №9 інженерно-фізичного факультету, в громадське життя колективу. За трудові досягнення Ювеналій Євгенович був нагороджений орденами, медалями, грамотами Міністерства вищої та спеціальної освіти УРСР. 

         golybev

 

moskalenko

Доцент

Голубєв С.С.

Доцент

Москаленко Ю.Н.

dynaeva

kocheshkov

Доцент

Дунаева С.А.

Доцент

Кочешков В.П.

 

 

        В різні роки цього ж періоду на кафедрі навчались в аспірантурі, та з успіхом захистили кандидатські дисертації ії випускники: Л.М.МУЛЬТАХ

(1957 р., гр.МТ-12), С.В.ТИТАРЕНКО

(1957 р., МТ-12), О.В.БІЛЬЧЕНКО

(1958 р., гр.МФ-6), А.І.КАЗЬМИРУК (

1958 р., гр.МФ-6), А.В.МОХОРТ

(1959 р., гр.МФ-7), В.Ф.ЛОСКУТОВ

(1964 р., гр.МТ-19), Д.П.НЕДОПАКО

(1965 р., гр.МФ-12), О.Г.ПАХАРЕНКО та Є.Ф.РИЖКОВА

(1965 р., гр.МФ-13), Т.В.АМІРХАНОВА та О.В.НИКИТИНА

(1968 р., гр.МФ-16), Р.І.БАРАБАШ

(1969 р., гр.МФ-17), І.Р.АТАНАСОВА та Б.С.КІРЧЕВ

 (1969 р., гр.МТ-24),    за заочною формою – І.М.МУХА, а згодом і С.А. ЯНЧЕВА (Болгарія).

 

hignyak

loskytov

golyb

Професор

Хижняк В.Г.

Професор

Лоскутов В.Ф.

Доцент

Голуб Л.В.

 

До складу аспірантів к різні роки входили також М.В.ВАСИЛЬЄВ, С.І.СИДОРЕНКО, Г.М.ДОРОФЄЄВА, І.М.САМСОНЮК, В.О.БОЙКО, В.М.УЛЬШИН, Н.В.СЕРДЮКОВА, В.І.ПОПОВ, М.А. КУЛИБА, А.Т. РЕВА. Зокрема, дослідження М.А. КУЛИБИ та А.Т. РЕВИ (керівники В.Г. ПЕРМЯКОВ і О.В. БІЛЬЧЕНКО) заклали основи та стали поштовхом для подальшого розвитку на кафедрі нового наукового напрямку-нанесення карбідних покриттів на метали і сплави із газової фази.            

        Згодом зі складу випускників аспірантури кафедри викладачами кафедри стали: О.В.БІЛЬЧЕНКО, В.Ф.ЛОСКУТОВ, пізніше - Г.І. ПАЛЬШИН,  В.М. ПИСАРЕНКО, В.Г. ХИЖНЯК, К.М. ГРИНЕНКО, І.В СИДОРУК, О.І. ДУДКА, М.М. БОБІНА, О.Ф. ТЕРЕНТІЄВ. 

 

         В цей період головним напрямком наукової роботи стала хіміко-термічна обробка металів: азотування, борування та карбідізація сталей. За напрямком карбідизації та борування у 1987 р. була захищена докторська дисертація В.Ф.ЛОСКУТОВИМ. За цією тематикою на кафедрі виникла наукова школа. Серед викладачів та аспірантів кафедри під керівництвом В.Ф.ЛОСКУТОВА підготували та захистили кандидатські дисертації:      В.М. ПИСАРЕНКО, О.В.БЯКОВА, В.Г. ХИЖНЯК,  К.М.ГРИНЕНКО, С.М. ЧЕРНЕГА,  М.М.БОБІНА.    

chernenko

grinenko

Професор

Черненко С.М.

Доцент

Гриненко К.М.

gorbach

Зав. кафедри

Металознавства,

обладнання, технології та термічної обробки металів

(1973–1988)

Професор

В.Г. Горбач

        В ці роки професором В.Ф.ЛОСКУТОВИМ було сформовано наукові напрямки з теорії та технології нанесення нових типів однокомпонентних та багатокомпонентних захисних покриттів на поверхню сталей та твердих сплавів. Розроблені теоретичні основи хімізму та термодинаміки процесів їх отримання. Встановлені основні особливості кінетики та механізмів формування дифузійних шарів, взаємозв’язок     між їх складом,      структурою та фізико - механічними властивостями. Було науково обґрунтовано та створено нові способи і технології хіміко-термічної обробки, які дозволяють отримувати дифузійні покриття на основі карбідів, карбонітридів, боридів та силіцидів перехідних металів IV – V груп періодичної системи з високим комплексом експлуатаційних властивостей (зносостійкістю, жаростійкістю, жароміцністю, корозійною та кавітаційною стійкістю). Ефективність розроблених способів та технологій була підтверджена широким впровадженням їх на підприємствах України та країн СНД.    

Після смерті в 1980 році проф. І.Х. Труша кафедрою керував проф. В.Г. Горбач. З його приходом науково-дослідна робота кафедри поповнилась новою тематикою, пов’язаною з розробкою високоміцних мартенсито-аустенітних сплавів на залізонікелевій основі, та оптимізацією їх склад. Паралельно (переважно доцентом О.В. Більченко) розроблялись перспективні режими додаткового підвищення службових властивостей цих сталей за рахунок азотування з вивченням теоретичних і практичних аспектів даної проблематики.

В житті нашого факультету і кафедри 1984 рік став початком нової історії – було закладено першу цеглину в майбутній корпус ІФФ №9. Це був початок 5 років напруженої роботи для всіх співробітників, особливо для тих, кого було включено в ініціативні групи допомоги будівництву. Від нашої кафедри це були  доцент В.Г. Хижняк, інженери В.Ф.Терентієв та П.Г. Співак.

doniy

bobina

nazarenko

Доцент

Доній О.М.

Доцент

Бобіна М.М.

Асистент

Назаренко Є.І.

         Зимою 1989 року кафедра МОТТОМ отримала в новому корпусі 22 навчальних лабораторії , а всього за кафедрою закріпили 35 приміщень. Почалась кропітка робота по оснащенню та модернізації  лабораторних робіт. Зусиллями співробітників наукової частини кафедри  Шаповалом О.І., та Фроловим Ю.М., був створений комп’ютерний клас.

byalik

Зав.кафедри

Металознавства та

 термічної обробки

(1988–2005)

Професор

О.М.Бялік

 

За створення нових лабораторій велике спасибі тим, кого з нами вже немає. Це, перш за все, Ю.Є. Яковчук, М.Г. Шевченко, В.К. Щербік та І.П. Дубинець, які не покладаючи рук трудилися над покращенням і розвитком матеріально-технічної бази кафедри, на що особливу увагу звертав і фінансував за рахунок наукових розробок завідувач кафедрою О.М. Бялік, який був обраний на цю посаду у 1988 році в результаті проведеного конкурсу. До цього Бялік Олег Михайлович працював проректором з наукової роботи НТУУ “КПІ”.

Під керівництвом проф. БЯЛІКА О.М почав працювати наково-педагогічний колектив, в якому всі викладачі займались науковою роботою, а всі наукові працівники були підключені до навчально-виховної роботи. В складі кафедри почала працювати науково-дослідна лабораторія керування якістю рідких металів та сплавів (Науковий керівник – О.М. БЯЛІК, завідувач лабораторією к.т.н., с.н.с., ПІКОВСЬКИЙ В.С.) В складі лабораторії в різні роки працювали ГОЛУБ Л.В., ДОНІЙ О.М., СМУЛЬСЬКИЙ, ШАПОВАЛ О.І., ЯНОВ О.М., ГЛИБІНА К.В., ТИХОНОВ. З часом кандидати наук ГОЛУБ Л.В., ДОНІЙ О.М., стали штатними доцентами кафедри. В ці роки професором О.М.Бяліком були закладені наукові основи для створення комп’ютерних систем управління якістю рідких металів та металевих розплавів на базі термічного аналізу. Було засновано динамічну теорію теорії твердіння металевих виливків стосовно опису процесу кристалізації в пробі термічного аналізу. Розроблено декілька варіантів приладів для комп’ютерного термічного аналізу, в яких були на практиці реалізовані основні наукові управління якістю рідких металів. Один з них демонструвався на міжнародній виставці “ІНТЕРЛІТМАШ” в м. Москві та був впроваджений у виробництво. Вітебський радіотехнічний завод (Білорусь) випустив установочну серію пристроїв у кількості 20 зразків, які швидко розійшлись по підприємствах Радянського Союзу.

 

         dudka

Доцент

Дудка О.І.

kondratuk

karpec

shapoval

Професор

Кондратюк С.Є.

Професор

Капець М.В.

Доцент

Шаповал О.І.

Під керівництвом О.М. Бяліка групою його послідовників (О.М. Доній, Л.В. Голуб, А.А. Кулініч) було далі розвинуто динамічну теорію процесів твердіння металевих виливків; створено наукові основи імітаційного моделювання формування структури в процесі кристалізації металів та бінарних сплавів, які базуються на синергетичному  понятті кліткових автоматів; розроблено наукові і технологічні основи управління фазово-структурним складом та властивостями сплавів на основі алюмінію; створено концептуальні підходи до моделювання взаємодій у системі “виробник – металопродукція - споживач” із позицій технологічного передбачення.

pisarenko

Доцент

Писаренко В.М.

 Великою заслугою проф. БЯЛІКА О.М. (вже в якості декана факультету) стало завершення роботи, розпочатою його попередниками на цій посаді, проф. СЬОМИКОМ П.П. та проф. ПИСАРЕНКОМ В.М. щодо підписання першого в історії університету офіційного Договору між інженерно-фізичним факультетом НТУУ “КПІ” та Національною Академією Наук України про співробітництво та спільну підготовку науково-педагогічних кадрів. З підписанням цього Договору суттєво збільшилось число вчених різних інститутів НАНУ України, залучених до викладання навчальних курсів з новітніх напрямків науки та техніки. Це такі вчені, як доктори наук, професори МІНАКОВ , ХАЄНКО, ЗАУЛИЧНИЙ Я.В., КАРПЕЦЬ М.В., ПОМАРІН Ю.М., ІВАНЧЕНКО В.Г., КОНДРАТЮК С.Є., СМІЯН О.Д., ЯКОВЧУК К.Ю., ЛАКОМСЬКИЙ В.В., ХРИСТЕНКО В.В.     

Один з тих співробітників кафедри, який з моменту вступу на       механіко – технологічний  ( як тоді називався нинішній інженерно фізичний)  факультет КПІ в 1965 році, зв”язав з ним все своє життя - Володимир Миколайович Писаренко.  Після отримання в 1971 році диплому за спеціальністю «Фізика металів», він був залишений на кафедрі в якості інженера. Потім навчався в аспірантурі, після закінчення якої захистив дисертацію і з 1976 року працював асистентом, далі - старшим викладачем, доцентом, професором кафедри.

В.М. Писаренко багато років був заступником завідувача кафедри, заступником та першим заступником декана факультету, виконував обов‘язки декана факультету та завідувача кафедри металознавства та термічної обробки. Брав активну участь в громадському житті інституту, факультету та кафедри: був членом комітету комсомолу КПІ, профоргом кафедри, членом профбюро факультету. На протязі 18 років був головою профбюро ІФФ, був головою робочої групи з металознавства при Міністерстві освіти та науки України, членом президії Асоціації «Вища металургійна освіта України», членом Спеціалізованої та Вчених Рад.

Писаренко В.М. – автор та співавтор більше 90 наукових та методичних праць, - у тому числі першого українського підручника «Металознавство», - трьох навчальних посібників, багатьох  авторських свідоцтв СРСР та патентів України. Нагороджений знаком «Изобретатель СССР». Керував держбюджетними та госпдоговірними науково-дослідними роботами, підготував кандидата технічних наук. В 2004 році отримав почесне звання «Заслужений  викладач НТУУ «КПІ».

Наукова робота кафедри в цей період поповнилася новими напрямками: дослідженнями високоміцних сталей, оптимізацією та керуванням властивостей металів в рідкому стані з широким використанням обчислювальної техніки; дослідженнями електронно-структурної природи формування властивостей наноматеріалів, метастабільних фаз внаслідок поліморфних перетворень, атомно-кристалічної будови і особливостей квазікристалів та інших новітніх матеріалів. Проблемами лазерного зміцнення металевих сплавів займались доценти В.С. Черненко та М.В. Кіндрачук.

         Докторами наук за тематикою дослідження умов отримання, технологічного впровадження багатокомпонентних карбідних покриттів, дослідження структури та їхніх триботехнічних та кавітаційних властивостей стали доценти кафедри М.В.КІНДРАЧУК., В.Г.ХИЖНЯК., С.М. ЧЕРНЕГА.

         У 1999 році кафедра, без змін напрямку підготовки набула сучасної назви – “Металознавства та термічної обробки”.

hignyak1

Зав. кафедри (2005-2009 р.р.),

 професор Хижняк В.Г.

loskytova

terentiev

Доцент

Лоскутова Т.В.

 

Асистент

Терентієв О.Ф.

 

Після смерті проф. О.М. Бяліка, кафедру з 2005 по 2008 роки очолював проф. В.Г. Хижняк, відомий спеціаліст в області хіміко-термічної обробки металів і сплавів. В.Г. Хижняк закінчив КПІ у 1972 році за спеціальністю «Фізика металів» (група МФ - 19)  Роботи останніх років проф. В.Г. Хижняка присвячені дослідженням фізико-хімічних умов комплексного насичення металів і сплавів з урахуванням складу конденсованої та газової фаз закритих систем. Це    дало   можливість    визначити    гіпотетичний   фазовий    склад

комплексного покриття, його будову, а також коректно підійти до розробки нових способів ХТО.

Для оцінки мікромеханічних властивостей покриттів                        проф. В.Г. Хижняком запропоновано оригінальний спосіб, який ґрунтується на методиці кінетичної мікротвердості, і дає можливість оцінити такі ефективні параметри покриттів, як мікроміцність, мікрокрихкість, адгезійну взаємодію покриттів і основи. Встановлена кореляція між мікромеханічними показниками покриттів і параметрами зносостійкості. Вперше                  проф. В.Г. Хижняком запропоновано методи дифузійної металізації без вольфрамових твердих сплавів, сталей та твердих сплавів після азотування. Встановлена можливість формування на сталях, та твердих сплавах при азототитануванні  бар’єрних шарів ТіС, ТіN, які інтенсивно гальмують дифузійну взаємодію зовнішніх зон з основою і навпаки. Крім того, під керівництвом проф. В.Г. Хижняка на кафедрі металознавства і термічної обробки проводять роботи по створенню нових комплексних покриттів на сталях, твердих сплавах, сплавах титану за участю перехідних металів, кисню, водню, азоту.

         В ці роки під керівництвом проф. В.Г. Хижняка було підготовлено та захищено 5 кандидатських дисертацій аспірантами кафедри. Четверо з них проходили цільову підготовку в аспірантурі від Сумського державного університету.

kollektiv

                

Колектив кафедри Металознавства та термічної обробки 2005 р.

 

Колектив кафедри в ці роки поповнили молоді спеціалісти магістри-металознавці: випускниця 2008 року Аршук М.В., випускник 2008 року Соловар О.М. До них приєдналися випускники аспірантури Т.В. Лоскутова, яка невдовзі стала доцентом кафедри, та С.М. Котляр. Великий внесок в плідну роботу кафедри вносять доценти О.В. БІЛЬЧЕНКО, К.М. ГРИНЕНКО, О.І. ДУДКА, М.М. БОБІНА, Т.В. ЛОСКУТОВА,  А.А. КУЛІНІЧ, асистенти Є.І. НАЗАРЕНКО, О.Ф. ТЕРЕНТІЄВ, О.М. СОЛОВАР.

 

zaylichniy

Зав.кафедри, професор

Зауличний  Я.В.

arshuk

kotlyar

solovar

Асистент

Аршук М.В.

Ассистент

Котляр С.М.

Асистент

Соловар О.М.

       З грудня 2009 року і по теперішній час кафедру металознавства і термічної обробки очолює доктор фізико-математичних наук, професор ЗАУЛИЧНИЙ Ярослав Васильович, який до того керував лабораторією електронної структури матеріалів у відділі структурної хімії твердих тіл Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України, і спочатку, з 1995 року,  працював на кафедрі доцентом, а з 2003 року - професором на основі штатного сумісництва. Я.В.ЗАУЛИЧНИЙ викладає спецкурси «Нові матеріали та нові методи дослідження», «Міжатомна взаємодія та властивості матеріалів» і «Фізика конденсованого стану». Основним напрямом наукової діяльності ЗАУЛИЧНОГО Я.В. є дослідження зміни електронної структури, і її впливу на формування нових та модифікацію наявних властивостей матеріалів внаслідок високобаричних і термічних поліморфних переходів, диспергування матеріалів до нанорозмірів, та інших процесів їх обробки. Він є автором близько 150 наукових праць опублікованих в українських, зарубіжних наукових журналах та виданнях, монографії та ряду методичних вказівок до вивчення спецкурсів.

За цикл робіт, в яких вперше експериментально виявлено і з‘ясовано природу енергетичного перерозподілу валентних електронів внаслідок диспергування до нанорозмірів матеріалів з різними атомно-кристалічними структурами і типами хімічного зв‘язку, ЗАУЛИЧНОМУ Я.В. присуджена премія ім. І.М. Францевича НАН України в галузі матеріалознавства. Під його керівництвом захищені 2 кандидатські дисертації, та успішно працюють над дисертаціями 3 аспіранти.

kollektiv2010

Колектив кафедри  Металознавства та термічної обробки у 2010 р.

 

          За період з 1992 року кафедра виконувала педагогічне навантаження для трьох факультетів, - а це біля 6 тис. годин, - що складалися з практичних та лабораторних робіт.        

         В цій ситуації, коли кожний день в лабораторіях проводилося по 3-4 заняття треба було особливо працювати чітко, надійно, та із знанням справи  учбовому персоналу.        

ciganiy

Завідувач учбовими

лабораторіями

Циганій А.І.

dacuk

gorskov

golikova

Інженер

Дацюк О.Е.

Інженер

Горсков С.М.

Інженер

Голікова І.Г

         Високий рівень стану приміщень лабораторій, всіх закріплених за кафедрою площ, підтримання та розвиток матеріально-технічної бази навчального процесу забезпечує завідувач лабораторією кафедри ЦИГАНІЙ Анатолій Іванович, ветеран праці, якому, за сумлінну і бездоганну більш як 40 річну роботу в інституті, присвоєно звання “Почесний працівник НТУУ “КПІ”.

         Сьогодні учбовий персонал кафедри МТО це інженери, знавці своєї справи : Захарова Н.І., Дацюк О.Е., Москальов В.І.; учбові майстри     Голікова І.Г., Горсков С.М., (який в скрутні часи для кафедри 7 років безкоштовно ремонтував наші мікроскопи).

 

 

         У теперішній час кафедра продовжує наукову роботу за напрямками: “Багатокомпонентні захисні покриття” (керівник професор В.Г.ХИЖНЯК), “Управління якістю рідких металів та сплавів” (керівник с.н.с.О.М.ДОНІЙ), «Електрона структура нанорозмірних сталей» (керівник Зауличний Я.В.).

         За високі показники в навчальній і науковій роботі по кафедрі з 2001 р.

кращим студентам призначаються іменні стипендії  - імені професора А.П.СЬОМИКА та імені академіка В.І.ТРЕФІЛОВА.

 
03056, м. Київ - 56, вул. Політехнічна 35, корпус 9, поверх 3 та 7. Тел.: (044) 454-95-45
"Кафедра металознавства та термічної обробки НТУУ "КПІ ім. Ігоря Сікорського"
escort izmir